Для вас, батьки!

У початкових класах діти вивчають не тільки українську мову, а й курс“Літературне читання. Цей курс охоплює класне й позакласне читання. Його метою є формування  в  учнів першооснов самостійної читацької діяльності, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів, виховання особистості дитини засобами художніх та науково-пізнавальних творів.
   Навчальний предмет “Літературне читання” багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, морально-етичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість.
   Уміння і навички, що формуються на уроках літературного читання,  мають загально- навчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, сприяють саморозвитку і самовираженню особистості дитини. Треба звернути увагу, що основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з літературного читання, серед яких формування й розвиток навички читання. Протягом навчання школярів в початковій школі оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін, Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований найголовнішій стороні читання, тобто розуміння тексту.
   Досягнення цілей курсу передбачає вирішення таких завдань:
·        формувати й розвивати мовленнєві уміння й навички, провідною яких є повноцінна навичка читання;
·        розвивати інтерес до читання, ознайомлювати учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрово-родових форм;
·  формувати повноцінне сприймання, розуміння, відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту, дитячої книжки шляхом засвоєння відповідних навчальних, читацьких умінь;
·       розвивати емоційну і чуттєву сфери учнів, образне мислення, вміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного;
·        розвивати творчі здібності школярів;
·        формувати читацьку самостійність учнів;
· формувати морально-етичні уявлення і почуття, збагачувати соціальний досвід школярів.
  Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима” без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а  також зростання темпу, порівняно з читанням вголос.
  У 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються вміння слухати, сприймати і розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні і засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.
   Проблема формування повноцінних якостей читання учнів початкової школи привертає увагу багатьох дослідників.
   В.Сухомлинський  у своїй роботі над підвищенням техніки читання найчастіше використовував на уроках читання впівголоса. Це читання, коли всі учні читають одночасно вголос, так щоб не заважати один одному, але кожен читає зі своєю швидкістю, хто швидше, хто повільніше.

Для покращення навички читання вголос можна використовувати три типи вправ: а) багаторазове читання; б) читання в темпі скоромовки; в) виразне читання з переходом на  незнайому частину тексту. Всі ці вправи проводяться не індивідуально, а колективно, тобто читають одночасно всі учні впівголоса, але кожен зі своєю швидкістю. Вчитель дає одному хвилину для читання, після цього учень зазначає скільки він прочитав. Читаючи другий раз цей текст, кількість слів, які прочитає учень збільшиться. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції в учнів і їм хочеться читати ще. При читанні в темпі скоромовки не варто приділяти велику увагу виразності читанні, а на те, як діти чітко вимовляють слова і закінчення. Ці вправи тривають не більше 30 секунд. При читанні знайомої частини тексту в темпі скоромовки, вчитель пропонує учням читати далі нову частину тексту не зупиняючись. Більшість дітей будуть читати незнайому частину в тому ж темпі, що і знайому. Через 2-3 тижні читання дитини набагато покращиться.
     Серед інших вправ, що сприяють розвитку читацьких умінь школярів, використовують списування тексту з підручника, слухові та зорові диктанти. Це поповнює активний словниковий запас дітей.  Протягом навчання в початковій школі молодші учні постійно оволодівають технічною і смисловою сторонами читання. Вона передбачає оволодіння учнями способом читання, правильністю, виразністю і темпом. Читання стає якісним лише за умов досягнення учнями розуміння прочитаного тексту. У програмах читання для кожного класу чітко визначено напрями роботи вчителя щодо формування в учнів технічної і смислової сторін, якими вони оволодівають у взаємозв’язку.
   Для формування правильності читання учнів особливо важливою є цілеспрямована робота над дикцією. Дикція (від лат. – “вимова”) – характеризує ступінь чіткості вимови слів, складів, звуків під час розмови, співів, художнього читання. Правильна дикція у житті людини має важливе значення. Як правильне чітке письмо полегшує читання так і гарна дикція робить успішним наше спілкування. Під час читання в голос в учнів формується уміння дотримуватись пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, зумовлених розділовими знаками і змістом твору. В початкових класах робота над дикцією має на  меті формування у молодших школярів чистоти і якості вимовляння окремих звуків, складів, слів, оволодіння артикуляційною вимовою. Дітям непросто поєднувати  водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання,  дитина втрачає інтерес, погано розуміє і засвоює зміст прочитаного, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки читання та розуміння прочитаного – взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно.
   Швидко й свідомо читати – це значить сприймати очима і в думці частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книги, вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати – не тільки про те, що читається, а й про якість картини, образи, уявлення, факти, явища, пов’язані з матеріалом, що читається.


 Вік молодших школярів - вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадкового милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності та критики – складний для багатьох дітей. Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, перехідним на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному та соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Перший Учитель є шкільним «психологічним коконом», який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо,  щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки та нав`язування правил).Я часто згадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: на околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялись брати її до роботи, бо на брилі була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з`явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, то він відповів: «Я відсік усе зайве».
У кожному з нас, у кожній нашій дитині є всередині цей «досконалий потенціал». Він часто ховається ЗА тим, що ми вважаємо «зайвим». Власне на цьому потенціалі  важливо робити акцент у розвитку і вихованні. Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на його «розколини», «шерехатість», «вибоїни», забуваючи про те, що за всіма цими прошарками – знаходиться його істинний вищий потенціал. Можливо, наша задача – батьків, учителів, психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже  з`явилися – оцінки, переконання тощо, які від нього відділяють. Коли ми робимо акцент на помилках  - акцентуємо увагу на цих «розколинах», коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальні досягнення, на те що в дитині або в дорослій людині цілісно – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.
Діти 6 - 9 років (насправді, діти будь-якого віку, але діти цієї вікової категорії - особливо) мають потребу (окрім базових – безпеки, любові, розвитку):
  • У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
  • У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова – гарний/кращий, а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати, а підтримка – додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
  • У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.
  • У безпеці - фізичній, емоційній, кордонів особистості.
  • У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник.
  • Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність - у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
  • У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
  • У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.
  • У неупередженості. Поганих дітей не буває, є діти, яким погано.
  • У грі, можливості грати. Це - можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.



ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО 

РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДИТИНИ

1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.
2.У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльність збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.
3.Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.
4.Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.
5.Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатність до відкриття.
6.Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.
7.Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.
8.З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.
9.Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.
10.Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання  граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.
11.Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.


Поради батькам молодших школярів
Ø  Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, особливо незначних, не вживайте образливих слів.
Ø  Не підганяйте, розраховуйте час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили — дитина в цьому не винна.
Ø  Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.
Ø  Забудьте вираз: «Чи був ти чемним?». Зустрічайте дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого ро­бочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.
Ø  Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
Ø  Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Ви­слухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
Ø  У спілкуванні з дитиною не вживайте умовних речень: «Якщо ти бу­деш добре поводитись, то...».
Ø  Впродовж дня знайдіть (постарайтеся знайти) півгодини для спілку­вання з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
Ø  У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вихователем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
Ø  Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її тур­бує: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

Ø Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруження, допоможе спокійно заснути, відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий день, дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм добрим ставленням.

Сила уяви, або уява - це сила

Уміння нестандартно мислити найчастіше виявляється запорукою успішної роботи та блискучої кар'єри. Проростає воно з дитячих фантазій та багатої уяви, про що ми нерідко забуваємо, коли у відповідь на чергову складену казку чи вигадку кричимо своїй дитині: "Так не буває!", "Ти вигадуєш"
Адже уява і без наших окриків з віком стає біднішою. Не вірите? Давайте проведемо простий тест.
На аркуші паперу намалюйте три кола, три "галочки" і три хвилястих лінії. Роздайте "заготовки" всім членам сім'ї. Доповніть кожну фігуру так, щоб вийшла картинка (всього на аркуші їх буде дев'ять). Порівняйте малюнки. Нарахуйте по одному балу за кожен оригінальний малюнок.
Бали не нараховуються, якщо: коло перетворене в м'яч, апельсин, повітряну кулю; з "галочки" вийшло стебло квітки, морквина або пташиний дзьоб; хвиляста лінія стала змією, черв'яком, мотузкою, шарфом, ниточкою повітряної кулі, річкою, хмарою, дорогою, частиною орнаменту. Не зараховуються і малюнки, що збіглися хоча б у двох учасників "експерименту". Підрахуйте результати і порівняйте їх.
Як правило, діти у віці 5-7 років "заробляють" не менше 7-8 балів. Але, на жаль, чим людина старша, тим рідше в її малюнках зустрічаються незвичайні, нестандартні рішення.  Що ж робити? Не засмучуватися, а фантазувати, уявляти.
Стара казка на новий лад
Виберіть казку, добре відому дитині: "Вовк і семеро козенят", "Червона шапочка", "Сестриця Оленка та братик Іванко", " Білосніжка і сім гномів ". Почніть розповідати "як завжди", але нехай у якийсь момент персонажі надійдуть несподівано - наприклад: "Козенята зрозуміли, що за дверима злий вовк, але зовсім не злякалися, а вирішили його провчити. Як ти думаєш, що вони зробили?"
Грати з одного казкою можна 2-3 вечори поспіль, наближаючи і відсуваючи "ключовий момент" - "вторгнення в сюжет" (наприклад, "Козенята все-таки потрапили в живіт до вовка, але стали придумувати, як же їм врятуватися, і ось що придумали ...").
Варіант цієї гри - "збірна казка". У ній беруть участь герої різних казок, різноманітні тварини і, як правило, сама дитина - у якості головного героя.
Моя історія
Попросіть дитину принести і скласти в кошик або невелику коробку 3-4 різних предмети - наприклад, дзеркальце, книгу, улюблену іграшку і яблуко. "Тссс! Тихіше! Чуєш? Здається, вони заговорили. Напевно, знайомляться - адже ці речі ніколи раніше не зустрічалися. Давай послухаємо, що вони говорять ?".
Придумайте разом" біографію "цих предметів. Нехай дитина допоможе кожному з них "знайти друга".
Для чого це стане в нагоді?
У цю гру можна грати на прогулянці, сидячи в черзі в поліклініці або під час поїздки в метро.
Назвіть будь-який предмет і по черзі з дитиною придумуйте нестандартні способи його застосування.

Наприклад цегла. Нею можна колоти горіхи, забивати цвяхи, малювати, її можна розтовкти і зробити помаранчеву пудру, використовувати як гніт для квашеної капусти ... За допомогою дзеркала можна пускати сонячних зайчиків, підглядати з-за рогу, перемальовувати картинки, писати зашифровані листи. А для чого може стати в нагоді яєчна шкаралупа, порожня пляшка, прутик?
Карлючки
Ця гра нагадує тест, наведений вище.
На аркуші паперу кожен учасник малює якусь карлючку. Потім всі змінюються листами і намагаються домалювати карлючки так, щоб вийшов відомий, впізнаваний предмет.
Невідома тваринка
Говоріть дитині: "Зараз я зробив зтебе тваринку, яку ніхто ніколи ніде не бачив. Раз-два-три! (Накрийте малюка на кілька секунд хусткою, щоб допомогти йому "перемкнутися".) Ой, привіт! Ти хто? Де ти живеш? Що ти любиш ?".
Уява допомагає розвинути в дитині емпатію - здатність співчувати, вміння дивитися на ситуацію з позиції іншої людини. Надалі це значно полегшує налагодження взаємин з різними людьми. Тому пропонуємо пограти з дитиною в гру, яку можна було б назвати "Світ очима іншого".
Найчастіше діти самі намагаються "приміряти костюм" іншого: "Я буду мама, а ти - дочка", "Я - кошеня, а ти - собака ". Допоможіть дитині - запропонуйте їй побути мишкою, метеликом, слоном, сусідським хлопчиком, інопланетянином, який вперше потрапив на Землю, вихователькою з дитячого садка. 
Нерідко діти з багатою уявою створюють собі чудовиськ, яких самі бояться. Пам'ятайте, у Чуковського, "Бека-закаляка":
Що ж ти кинула зошит, перестала малювати?
Я її боюся!
Не лякайтеся, не намагайтеся переконати дитину, що це все вигадки і дурниці, а "насправді чудовиськ не буває". Згадайте - у вашого малюка СИЛЬНА уява, і, багато в чому завдяки вашим із ним заняттям, він вже вміє керувати своєю фантазією, яка напевно стане в нагоді йому в  дорослому житті. Допоможіть йому придумати "зброю", спосіб самому перемогти придумане чудовисько - і ви подаруєте дитині впевненість у власних силах і вміння перемагати "монстрів".
Батькам, схильним розвивати уяву дитини, варто пам'ятати, що необхідною умовою позитивної творчості є рівна, доброзичлива атмосфера. Не відмахуйтеся від дитячих питань (навіть, на ваш погляд, "дурних" і утомлюючих), підтримуйте творчі починання, в тому числі найфантастичніші, навчіть малюка філософськи переживати невдачі, не відмовляючись від задуманого, але знаходячи нові можливості впоратися з проблемою.
Відчуваючи вашу підтримку, дитина не тільки зможе значно збільшити свій творчий потенціал, але й звикне використовувати уяву для постановки цілей і рішення виникаючих завдань, що напевно йому в нагоді.


Комментариев нет:

Отправить комментарий